Голосування закінчено. Результати буде оголошено пізніше на урочистостях та на цьому блозі.

Увага! Конкурс!

Щедра і багата земля Путильщини на різноманітні і захоплюючі дива природи. Але не менш цікавими є і рукотворні пам’ятки, які створені геніальними руками і творчим розумом жителів нашого краю.

Путильське товариство «Гуцульщина» презентує новий проект «Сім чудес Путильщини».

Реалізація цього проекту буде проходити у два етапи.

Перший – інтернет-голосування за найбільш цікаві і привабливі пам’ятки природи і пам’ятки людської діяльності.

Авторитетна комісія ретельно відібрала тридцять один об’єкт. Серед номінантів – дива природи краю (печери, водоспади, перевали, скелі, хребти, озера, вершини тощо) та об’єкти створені людськими руками (церкви, що мають статус пам’яток архітектури, музеї). Крім того до переліку претендентів внесено і звіринець у Селятинському лісництві.

Запрошуємо всіх бажаючих та небайдужих до майбутнього нашого гуцульського краю прилучитись до акції і взяти участь у інтернет-голосуванні. Проголосуйте за ті чи інші об’єкти, які на вашу думку заслуговують стати переможцями даного проекту. Для цього у маленькому віконечку внизу пам’ятки поставте відмітку, натиснувши один раз кнопкою мишки. Нагадуємо, що з кожного комп’ютера можна проголосувати за любі об’єкти лише один раз. При повторному натисканні результат голосування анулюється. Але ви можете проголосувати за декілька об'єктів, які, на вашу думку, цього заслуговують. Голосування проводиться до 10 листопада 2017 року.

Другий – підведення підсумків проекту. Орієнтовний термін проведення другого етапу – середина листопада 2017.

 Михайло ГРИГОРЯК,

 голова Путильського районного товариства «Гуцульщина»

Церква Святителя Миколая Чудотворця Мірлікійського (смт. Путила)

В самому центрі селища Путила, на лівому березі річки Путилки, за 60 м. від музею-садиби Юрія Федьковича розташована Свято-Миколаївська церква.

Ще в 1871 році почали будувати церкву. Під її забудову виділив свою землю Юрій Федькович а також ще й віддав свої кошти. Допомагали будувати храм Божий поміщики, купці, а також простий гуцульський народ.

За 4 роки на скалистій місцевості з’явилась красива дерев’яна споруда. Храм Божий трьохбанний, з вівтарем на схід, увінчаний хрестом з півмісяцем внизу. Цікавим є те, що у 1874 році з Австрії привезли іконостас, написаний на залізі. Ця старовинна річ добре збереглася і до наших днів. Будівництво церкви завершено у 1875 році.

Недалеко від церкви є дзвіниця з трьома дзвонами, які також привезені з Австрії. Її збудовано в 1920 році.

Новозбудований храм було освячено у 1876 році на честь святого Миколая. Це була дуже маленька церква, яка вміщала 60-70 чоловік.

У 1885 році споруда була перебудована на більшу церкву і освячена священником козаком – вуйком Федьковича. Дерев’яне будівництво церкви відзначається великою майстерністю обробки дерева, воно відрізняється оригінальними мистецькими формами.

Церква побудована у формі хреста з чотирма рівними крилами. Храм тризубний, триверхий, дводільний.

На богослужінні (22.11.2015 р.), присвяченому 130- річчю церкви Святителя Миколая Чудотворця Мірлікійського, настоятелем якого є Митрофорний протоієрей Кемович Василій Дмитрович були присутні два владики: архієпископ Чернівецького і Буковинського духовенства Мілєнтій та єпіскоп Івано-Франківського- Коломийського духовенства Тихон, а також Архімадріт Тіт, намісник Свято-Троїцького Дуконівського монастиря Івано-Франківської області та духовенство району.

На сьогоднішній день керує парафією Митрофорний протоієрей Кимович Василь Дмитрович.

Церква Святителя Миколая Чудотворця Мірлікійського є пам’яткою архітектури загальнодержавного значення.

Церква Святого Димитрія Солунського (с. Дихтинець)

Дихтинецька Свято-Дмитрівська церква, збудована 1877 року, є одним з найстаріших храмів Путильщини. Цього року жителі села будуть святкувати 140-ву річницю з дня заснування храму. За переказами, на місці Дмитрівської церкви колись стояла Юріївська, але в середині ХІХ ст. її було розібрано та перевезено в с.Іспас. Пам’ятка історії, що пережила дві Світові війні, сьогодні є одним з найгарніших храмів Гуцульщини.

Площа храму 105 квадратних метрів. Стіни прикрашає багато ікон, серед них є ікона «Страшний суд», виготовлена в 1930 році. На території є дзвіниця, в якій серед нових дзвонів є і дзвін 1890 року (за документами привезений з Відня) та дзвін 1919 року (привезений з Бухареста та подарований церкві братами Симоном та Василем Грицюками). При вході на подвір’я храму поряд з красивими воротами знаходиться каплиця, збудована близько 40-ка років тому та відреставрована цьогоріч. Є три хрести для освячення води, один з яких пов’язують з роком будівництва храму. Поряд знаходяться два цвинтарі ХІХ та ХХ ст.

Першим священиком храму був Григорій Кантемір. В різні часи в храмі правили службу Григорій Балошескул, Стефан Маланчук, Волинець Стахій, Аксентій Вознюк, люди відомі не тільки на Путильщині, а й далеко за її межами. Від 19 серпня 2000 року настоятелем Свято-Дмитрівської церкви є отець Дмитрій (Федоращук).

 За останні роки сільська церква істотно оновилась. Був збудований новий паркан, ворота, відреставровано стіни храму, поставлено новий хрест для освячення води.

 На сьогоднішній день Свято-Дмитрівська церква є пам’яткою архітектури загальнодержавного значення.

Церква Святої Параскеви Сербської (с. Усть-Путила)

Обабіч дороги, в мальовничому куточку села Усть-Путили красується дерев’яна церква названа в честь і пам’ять Святої Параскеви Сербської. З розповідей старожилів відомо, що ця церква в селі друга, бо перша була збудована на присілку Горби, де тепер знаходиться сільський цвинтар. На тому місці, де буда колись церква стоїть великий залізний хрест, котрий свідчить про цю подію.

Церква Святої Параскеви Сербської збудована в 1881 році на пожертвування віруючих християн. Архітектурна композиція храму ввібрала в себе характерні риси найбільш типові для Буковини: тризрубна, увінчана трьома верхами, поставлена на кам'яний фундамент, має гранчасті наву і вівтарну частину, прямокутний бабинець, майже однакові за висотою восьмигранні шатрові верхи, невелике опасання навколо стін. Приємним є те, що церква виглядає по-справжньому дерев’яною (оббита фальш брусом), під бляху заховані лише шатри верхів, деревина пофарбована у оранжевий колір. Притвор має форму прямокутника. Вражає внутрішнє оздоблення церкви і її вівтар. Церква Святої Параскеви вибудувана виключно з дерева. Дах храму – три куполи, які прикрашені золотими хрестами. Висота церкви 12 метрів. Вона збудована в змішаному стилі – електиці.

Іконостас чотирьохярусний. Його розташовано і позолочено в 1991 році. Підлога в церкві дерев'яна, не фарбована. Стародруків немає.

На захід від церкви розташувалася дзвіниця. Вона повністю обшита тесом і володіє прямокутною формою. Дзвіниця є прекрасним завершенням композиції церкви Святої Параскеви в Усть-Путилі. При вході до церкви збудована каплиця. Церкву, дзвіницю і каплицю огороджено кам’яним муром.

Більше двох десятків років (із 1982 року по 2004 рік) настоятелем церкви був о. Димитрій (Сімчук Дмитро Михайлович). На сьогодні він – настоятель церкви Святого Симеона Стовпника в селі Мариничі і одночасно – благочинний Путильського району (із 1992 року).

На сьогоднішній день керує парафією Ієрей Сімчук Дмитро Дмитрович.

Сьогодні церква належить до пам’яток архітектури загальнодержавного значення.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці (с. Розтоки)

Церква Успіння Пресвятої Богородиці у селі Розтоки побудована у 1898 (1846) році на честь 50-річчя Його величності Цісаря Франца-Іосіфа. Ця споруда є одним із ранніх зразків групи культових споруд Буковинських Карпат. Побудована із смерекових брусів і являє собою зразок триверхого буковинського храму з високими, приблизно однаковими за висотою верхами. Дерев'яна, на кам'яному фундаменті, трьохзрубова, триголова. Високі барабани глав і яскраво виражений ухил стенів підсилюють вертикальний характер композиції. Єдиний внутрішній простір поєднує глибинний і висотний принципи розкриття. У інтер'єрі збереглися зразки дерев'яного різьблення і живопису XVIII-XIX століть. На верху церкви, на куполах розташовані хрести. Зроблені з бляхи, замінені замість старих у 1997 році. Всього їх п’ять. Три на куполах церкви, один на дзвіниці, один на каплиці.

На іконостасі – пророки з пергаментами в руках. Посередині пророків «Воскресіння», а над ними – «Розп’яття». У глибині картини виступають дивні, серед орнаментованого поля, по-мистецьки намальовано краєвиди. Крім іконостасу, в церкві є багато ікон, придбані на церковні гроші. Зразком малярської вмілості служать ікони намальовані на внутрішніх стінах церкви, а саме «Страшний суд», який донині стереже головний вхід до церкви.

На бокових стінах церкви багато постатей святих, а саме архангела Михаїла, святого Юрія, повних руху і життя та Богородиці.

Біля церкви стоїть і красується стара дзвіниця. Вона розташована на північний захід від храму. Дзвіниця дерев'яна і має другий поверх. На ній є два восьмерики на четверику, триярусна, завершення повторює форму верхів церкви. В дзвіниці є 4 дзвони.

Ансамбль представляє пам'ятник дерев'яної архітектури XIX ст. східних схилів Карпат і є пам’яткою архітектури загальнодержавного значення.

Підпорядковується Українській Православній Церкві (Київський Патріархат)

На сьогодні керує парафією отець Микола (Гуцул Микола Георгійович).